Технология выращивания гороха

Posted by agrohim 18.09.2018 0 Comment(s)

Технологія вирощування гороху

       Зернобобові культури є одним з основних джерел повноцінного рослинного білка. На сучасному етапі велике продовольче значення мають такі високобілкові зернобобові культури, як горох, нут, сочевиця і квасоля. За рахунок поживної цінності визнані частиною «здорового харчування», володіючи величезним біоресурсним потенціалом вони займають провідне місце в розвитку харчових технологій третього покоління, які забезпечують більш повну і глибинну переробку сировини і регулюють хімічний склад за критеріями харчової та біологічної цінності. Зараз вже остаточно зрозуміло що в найближчому майбутньому харчування людей буде вдосконалюватися через більш широке споживання продуктів, багатих рослинним білком. На думку експертів, майбутнє за інтенсивною біологізацією землеробства і рослинництва за рахунок зниження техногенного навантаження на біосферу шляхом мінімізації обробітку грунту і зменшення застосування засобів хімізації. У зв'язку з цим, необхідне загальне збільшення площ під зернобобовими культурами для поліпшення біологічних характеристик ґрунтового шару. У світовому землеробстві зернобобові займають близько 135 млн. гектар, або 14% посіву зернових.

Біологічні особливості гороху

Горох (Pisum sativum) належить до роду Pisum L., сімейства бобових (Fabaceae), підродини вікообразних (Vicieae). Максимальне число видів, встановлених в роді різними систематиками сучасності, вісім: Р. formosum, P. aucheri, P. nilvum, Р. abyssinicum, P. siriacum, P. elatius, P. sativum, P. arvense. Однорічна або зимуюча рослина, що має стрижневий, добре розвинений корінь, який проникає в грунт на глибину до 1,5 м.     

     Горох менш вибагливий до тепла, ніж інші зернобобові культури. Сума ефективних температур в залежності від сорту і району обробітку становить від 1150 ... 1900ºС. Ранній висів у вологий шар грунту при вирівняній поверхні поля створює умови для швидкого, рівномірного набухання насіння і появи дружніх сходів. Насіння гороху проростає при температурі 1-2ºС. Оптимальна температура проростання насіння 25-30ºС, в період формування генеративних органів -12-16ºС

     Горох відноситься до групи самозапильних рослин, запилення відбувається в фазі закритої квітки. Однак, відзначені випадки перехресного запилення в посушливих умовах в фазі відкритої квітки.

     Сходи гороху переносять короткочасні заморозки до 5-7ºС. Горох досить вимогливий до вологи. При проростанні насінню необхідно води 100-150% від своєї ваги. Оптимальна вологість грунту для посилення азотофіксації та формування високого врожаю-70-80% від польової вологоємності. За показником  посухостійкості горох поступається чині і квасолі. Ця культура - світлолюбна, при нестачі світла спостерігається сильне пригнічення рослин. Вимогливий до ґрунтових умов: добре росте на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих грунтах середнього гранулометричного складу, що характеризуються достатньою аерацією.

     При вирощуванні гороху потрібно враховувати такі його особливості, як вилягання стебла, а також розтягнуті періоди цвітіння і дозрівання. У багатьох сортів гороху плоди при дозріванні розтріскуються. Ці недоліки долають як агротехнічними прийомами, так і селекційним шляхом.

А тепер перейдемо до опису самої технології вирощування гороху ярого. 

Попередники

       Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур. Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних - кукурудзи, картоплі, цукрового буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка, кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху, як азотфіксатора. На Поліссі сіють після льону. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5-6 років. Це запобігає "гороховтомі" ґрунту, захищає від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розміщувати горох ближче 500 м від багаторічних бобових трав.

       Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом.

Обробіток ґрунту

        Основний обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур`янені однорічними бур`янами, проводять лущення з допомогою ЛДГ-10 в два сліди на глибину 5-6 см. Якщо поле забур`янене кореневищними бур`янами, то проводять лущення лемішними лущильниками ПЛ-5-25А, ПЛП-10-25 та ПЛН-8-35 на глибину 10-12 см. При нестачі вологи в ґрунті застосовують обробіток важкими дисковими боронами типу БДТ-3, БДТ-7. Через 15-20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см.

      На сильно забур`янених полях (особливо багаторічними кореневищними бур`янами - пирій повзучий, гострець, свинорий) з допомогою лущень повністю знищити бур`яни неможливо, тому необхідно застосовувати інші методи. Найефективнішим є внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган тощо) по стерні. Через 15-20 днів після пожовтіння і загибелі бур`янів проводять оранку на глибину 25-27 см.

     При наявності в господарстві потужної техніки (наприклад трактор К-700 з обертовим плугом) проблему багаторічних бур`янів можна частково вирішити агротехнічним способом. Він дешевший від гербіцидного і підвищує мікробіологічну активність ґрунту, є екологічно безпечним. Йдеться про надто глибоку оранку - не менше 33-35 см. З такої глибини кореневища найбільш злісних бур`янів пирію, гострецю, свинорию майже не проростають на поверхню ґрунту. Ефективність глибокої оранки буде висока, якщо правильно встановити видовий склад бур`янів і відповідно до нього вибрати глибину оранки. Необхідно врахувати, що основна маса кореневищ пирію з бруньками, що дають початок новій рослині знаходиться не глибше 20 см, а на ущільнених ґрунтах до 10-12 см. Відрізки кореневищ довжиною 5-15 см можуть утворювати пагони з глибини до 25 см.

      На відміну від пирію кореневища гострецю залягають значно глибше - 15-30 см. Тому глибина оранки при наявності цього бур`яну повинна становити 35-40 см, що не завжди можливо, враховуючи глибину орного шару ґрунту. Основна частина кореневищ свинорию розміщується на глибині 10-20 см, а інколи до 30 см.

      При розміщенні гороху після просапних культур ґрунт не лущать, а зразу ж проводять зяблеву оранку на глибину 22-25 см. Після кукурудзи ґрунт двічі дискують у поперечних напрямах важкими дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7) на глибину 10- 12 см і проводять зяблеву глибоку (25-27 см) оранку.

      При наявності обертових плугів з обтічними передплужниками, що не забиваються кукурудзинням, поле без попереднього лущіння орють на глибину не менше 27-30 см. Горох вимагає доброго розпушення ґрунту, тому заміна оранки поверхневими обробітками в окремі роки приводить до різкого зменшення врожаю - на 12- 45 ц/га.

       Від якості передпосівного обробітку ґрунту залежить енергія проростання насіння, польова схожість, дружність і одночасність росту рослин.                        Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см. На якісно виораних полях обмежуються одним обробітком, при недостатньому розпушенні ґрунту, культивують вдруге. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати з обов`язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 1 годину.

       Оскільки горох культура ранніх строків сівби, весняне закриття вологи за допомогою борін не обов`язкове.

Система удобрення

      Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у поживних речовинах велика. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості соломи, гороху необхідно 3,5-5,5 кг азоту, 1,2-1,7 кг фосфору, 2,5-3,5 кгкалію, 1,7-3,0 кальцію, 0,5-1,3 кг магнію.

         Горох є вимогливий до родючості ґрунтів. Він добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив.

       Необхідно створити всі умови для ефективного засвоєння азоту з повітря. Особливо важливо внести гній на це поле за рік чи два до вирощування гороху.

         Фосфорно-калійні добрива теж краще внести у більшій нормі (РК60-100) під попередник - буряк, курурудзу, зернові тощо.

        Це важкорозчинні добрива і для формування врожаю гороху вистачає їх післядії та запасів цих елементів у ґрунті. Розміщення гороху на окультурених ґрунтах у сівозміні після удобрених попередників при вмісті доступних форм фосфору і калію більше 15 мг на 100 г ґрунту дозволяє одержувати 30 ц/га зерна і більше без внесення мінеральних добрив майже у всіх зонах вирощування.

      Після малоудобрених попередників на ґрунтах з невисоким вмістом гумусу (менше 2%), а також низькому забезпеченні фосфором і калієм, вносять добрива в нормі РК40-РК60 під оранку.

          Бажано вносити калійні добрива з меншим вмістом хлору.

          Горох є азотфіксуючою рослиною, тому азотні добрива під нього не вносять. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-3 листка. Невелику дозу азоту (20-30 кг/га д.р.) вносять лише у випадку, якщо під час сівби запаси нітратного азоту в орному шарі ґрунту менші, ніж 30 мг/кг.

         Для покращення симбіотичної фіксації азоту необхідно застосувати молібден, цинк і бор, якщо в 1 кг ґрунту їх міститься менше 0,3 мг. Для цього використовують суперфосфат, збагачений цими елементами. Якщо суперфосфату немає, мікроелементи застосовують при протруюванні насіння (100 г на 1 ц насіння), або обприскують посіви під час вегетації (150- 300 г/га).

        Особливо цінним є молібден, який впливає на симбіотичну азотфіксацію. Його вплив на врожайність прирівнюється до внесення 30 кг/га азоту. Молібден і бор покращують надходження азоту в рослини гороху. Цинк сприяє засвоєнню рослинами калію і магнію. Підвищують врожайність гороху також мідь, кобальт та ін.

СІВБА

Способи сівби

        Кращим способом сівби гороху є звичайний рядковий з відстанню між рядками 15 см. Використовують сівалки СЗ-3,6; СЗА-3,6; СЗП-3,6. Вони глибше ніж вузькорядні, загортають насіння.

        У зоні достатньо зволоження можна використовувати вузькорядні сівалки типу СЗУ-3,6, що забезпечують вузькорядний спосіб сівби. Для забезпечення необхідної глибини заглиблення сошників, підсилюють тиск пружин на штангах сошників. Багаторічними дослідами встановлено, що при вирощуванні гороху вузькорядний спосіб сівби не має переваг перед рядковим.

Глибина сівби 

         Горох добре переносить глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім`ядолі на поверхню ґрунту. Для набубнявіння і проростання насінини необхідно ввібрати 100-120% води від її маси, що в два рази більше, ніж у зернових культур. Верхній шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше розвивається коренева система.

     Оптимальна глибина загортання насіння у більшості випадків становить 6-8 см. На важких запливаючих ґрунтах насіння загортають на 4-5 см. На легких ґрунтах або в умовах швидкого пересихання верхнього шару, глибину загортання збільшують до 8-10 см.

       В умовах достатнього зволоження при високій культурі вирощування гороху в останні роки рекомендується висівати насіння дуже мілко - на глибину 3-4 см. Мілке і якісне загортання насіння забезпечує ранні і дружні сходи, рівномірний розвиток рослин гороху. Необхідно тільки добре підготувати ґрунт, слідкувати, щоб частина насіння не залишалась на поверхні зовсім незагорнутою, зразу ж після сівби закоткувати поле

      Проте при такій глибині сівби важко застосувати досходове та післясходове боронування, оскільки пошкоджується проросле насіння. Таку глибину сівби вибирають при хімічному способі знищення бур`янів.

 

Норма висіву

        Норму висіву встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн схожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше

        Рекомендуються такі норми висіву: Степ України - 0,9-1,0, Лісостеп - 1,0-1,2, Полісся - 1,1-1,4 млн/га. Для високорослих сортів норма висіву зменшується до 0,8-0,9 млн/га, для середньо-рослих збільшується на 0,1-0,2 млн/га. Якщо застосовують для знищення бур`янів гербіциди, норму висіву встановлюють меншу, а при проведенні досходових і післясходових боронувань збільшують на 10-15%, в окремих випадках вона може досягати 1,6-1,7 млн/га.

        Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності насіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (М1000250г) - 2,6-3,0 ц/га.

 

Строки сівби

        Горох - культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вівсом, ярою пшеницею та ячменем. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.

        При ранніх строках-підвищена вологість ґрунту забезпечує добре набубнявіння і проростання насіння, створюються оптимальні умови для появи дружніх сходів, краще розвивається коренева система, яка потім навіть за недостатньої вологості верхніх шарів ґрунту інтенсивно використовує запаси води з нижніх. Рослини раннього строку сівби краще використовують поживні речовини і менше пошкоджуються шкідниками та хворобами.

ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ

      Першим заходом догляду за горохом у посушливу весну і на пізніших посівах є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху і бур`янів.

        Вигідно одночасно з коткуванням провести боронування посівними боронами. Утворюється неглибокий мульчуючий шар ґрунту, який запобігає випаровуванню води і утворенню кірки.

      У наступному догляді за посівами важливого значення набуває боротьба з бур`янами. Найбільш простий і ефективний метод боротьби з ними - боронування посівів гороху. При одному досходовому та одному-двох післясходових боронуваннях знищується близько 60-80% однорічних бур`янів.

       Досходове боронування проводять через 4-7 днів після сівби, але не пізніше як за 3 дні до появи сходів гороху. У сприятливих умовах може знищуватися майже 80% бур`янів у фазі білої ниточки. Не можна проводити боронування у момент появи сходів. Післясходове боронування проводять у фазі 3-5 листків. Якщо післясходових боронувань два, то перше проводять у фазі 2-3 листків, коли рослини мають висоту 4-5 см. Вдруге посіви боронують у фазі 3-5 листків при висоті рослин 7-10 см. Щоб запобігти обламуванню рослин боронують вдень не раніше 11-12 год., в суху погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються зубцями борін, а знищені бур`яни швидше підсихають. Використовують середні борони, які мають порівняно високі зуби і менше пошкоджують рослини. Кількість пошкоджених рослин не повинна перевищувати 10- 12%. Для цього боронування проводять впоперек до напряму сівби з швидкістю не більше 4-5 км/год. Горох добре переносить незначне присипання землею. Через 2-3 дні рослини самі звільняються від ґрунту і потім добре ростуть.

      Є дослідні дані про доцільність прикотковування гороху на початку фази бутонізації гладкими котками. Щоб менше травмувати стебла, коткують в суху погоду після 11 години, коли зменшується тургор в рослинах. Через 5-7 днів стебла займають вертикальне положення. Нижня горизонтальна частина стебла надає стійкості рослинам до вилягання. Притиснуті до ґрунту стебла пригнічують сходи бур`янів, зменшують втрати вологи. Покращуються умови збирання врожаю. Такий агрозахід сприяє підвищенню врожайності, особливо на Півдні України. 

    Горох сильно страждає від бур`янів, урожайність може знизитися на 30-50%. У дощові роки чи в силу господарсько- організаційних причин не завжди є можливість провести боронування. Для знищення бур`янів у даному випадку використовують гербіциди. Найвищої ефективності у боротьбі з бур`янами досягають при поєднанні агротехнічного і хімічного способу. На посівах гороху можна використовувати такий гербіцид, як Альфа-Бентазон (бентазон 480 гл) норма - 3 лга, від однорічних двудольних бур`янів.  

       У технології вирощування гороху важливе місце належить захисту від шкідників та хвороб. Сходи обробляють інсектицидами для захисту від бульбочкових довгоносиків. У фазі бутонізації посіви обприскують проти горохової зернівки (брухус), горохового комарика, горохової попелиці, плодожерки.

       Горох уражується багатьма хворобами, серед яких найбільш поширені і шкодочинні кореневі гнилі, аскохітоз, борошниста роса, сіра гниль, іржа тощо. Вони порушують обмін речовин, знижують продуктивність рослин, погіршують насіннєву і кормову якість зерна. 

     Ефективний для захисту рослин гороху в період вегетації від фузаріозу, аскохітозу, сірої гнилі фунгіцид  Фенікс Дуо (флутріафол + тіофанат-метил) норма - 0,4 - 0,6 лга.

Збирання врожаю

     Збирання врожаю - найскладніша операція в технології вирощування гороху. Основний спосіб збирання - роздільний. Рослини гороху вилягають, насіння достигає неодночасно (першим - у нижніх бобах, пізніше - у верхніх), нижні боби розтріскуються і обсипаються, що приводить до великих втрат зерна. Важливо встановити оптимальний строк збирання. Раннє збирання приводить до недобору врожаю через велику кількість недостиглих насінин, пізнє супроводжується надмірними втратами.

     Починають скошувати горох у валки при побурінні 60-75% бобів. Забарвлення зерна в таких бобах набуває характерного для сорту кольору, а вологість знаходиться в межах 30-35%. Косять горох жатками ЖРБ-4,2, носилками КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1-

      Через 3-4 дні після скошування і підсихання маси можна починати підбирання і обмолот валків зерновими комбайнами. Вологість зерна зменшується до 16-19%. При вологості зерна вище 20% пошкоджується зародок насіння, а при зниженні вологості менше 15%, зерно сильно подрібнюється. Для запобігання подрібненню частоту обертання барабана зменшують до 500-550 обертів за хвилину, підбарабання опускають у нижнє положення.

       Внаслідок нерівномірного достигання вологість обмолоченого зерна у верхніх бобів може бути високою. Крім того потрапляють до вороху зелені частини бур`янів. Якщо навіть впродовж однієї доби не очистити і не підсушити, то все зерно зволожується і швидко самозігрівається.

     На чистих від бур`янів посівах у суху погоду, при вирощуванні короткостеблових стійких до обсипання сортів застосовують однофазне збирання при повній стиглості бобів і зниженні вологості зерна до 15-17%.

     Збирають напряму також при проведенні десикації посівів (реглон, раундан, ураган). Очищене зерно можна зберігати при вологості не більше 14-15% шаром не вище 1,5 м. На зелений корм горох збирають у фазі цвітіння, а на силос, сінаж - до утворення бобів.

      

ОСТАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ